30 липня в Україні відзначається Всесвітній день боротьби з торгівлею
людьми, започаткований у 2013 році Генеральною Асамблеєю ООН. Цей день
покликаний звернути увагу на глобальну проблему, важке становище жінок,
чоловіків та дітей, які стали жертвами тяжкого злочину.
Україна є однією з перших країн Європи, яка у 1998 році встановила
кримінальну відповідальність за торгівлю людьми (стаття 149 ККУ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#n942).
Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, яка не
втрачає своєї актуальності й у XXI столітті для жодної країни світу.
На сьогодні для українців, в умовах воєнного стану, ризик потрапляння в
ситуацію торгівлі людьми як всередині країни, так і за її межами став ще
більшим. Багато громадян переїхали із зони бойових дій в інші регіони або за
кордон та шукають нову роботу.
Якщо раніше поняття «торгівля людьми» охоплювало здебільшого сексуальне
рабство, то сьогодні воно увібрало широкий спектр форм: від трудової
експлуатації до нелегальної трансплантації органів.
Тому сьогодні кожному важливо знати, якщо щодо людини вчинялися наступні
дії, - це ознаки торгівлі людьми:
- забрали
паспорт або інші документи;
- позбавляли
вільного пересування та спілкування з рідним;
- пообіцяли
добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили
обіцяних грошей;
- погрожували,
били, ґвалтували, знущалися з людини або чинили психологічний тиск;
- за
допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати
роботу, якою особа не хотіла займатися;
- примушували
відпрацьовувати вигадані борги;
- працю
людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної
заробітної плати;
- людина
не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;
- примушували
працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші,
ніж обіцяли;
- попри
волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльність або
використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.
Жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто, будь-яка людина, незалежно від
статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо. Однак, у першу чергу, до
групи ризику можуть потрапити такі категорії, як:
- безробітні
люди працездатного віку;
- жителі
сільської місцевості;
- люди,
які мають низький рівень доходів;
- особи,
що працюють за кордоном нелегально;
- особи,
що нелегально виїжджають за кордон або нелегально в’їжджають та
перебувають на території тієї чи іншої країни;
- люди,
що користуються послугами сайтів та застосунками знайомств або шукають
посередництва для укладання фіктивних шлюбів;
- особи,
які працюють у сфері розваг;
- особи,
які раніше уже були жертвами торгівлі людьми;
- діти, в
тому числі – діти-сироти, бездоглядні діти або, позбавлені батьківського
піклування тощо.
Що ж робити людям, які стали жертвами трудової експлуатації?
Перш за все, закликаємо потерпілих або людей, яким загрожує
небезпека, звертатися на урядову «гарячу» лінію з протидії
торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за
ознакою статі та насильству стосовно дітей – 15-47.
Також допомогу завжди можна отримати за наступними номерами:
- 0 800
500 202 / 102 «гаряча лінія» Національної поліції України
- 0 800
213 103 контакт-центр
системи безоплатної правової допомоги
- 527 «гаряча лінія» з протидії
експлуатації
- 0 800
500 335 або
на короткий номер 116 123 «гаряча лінія» з
попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної
дискримінації
- 0 800
500 225 або
на короткий номер 116 111 національна дитяча «гаряча
лінія»
